"Люксембург, Люксембург": чому українцям варто піти на фільм про себе

Фільм Люксембург, Люксембург: чому варто подивитися кінострічку
Головні актори фільму "Люксембург, Люксембург". Фото: Facebook Luxembourg, Luxembourg

Вже понад місяць глядач має змогу подивитися другий фільм українського режисера Антоніо Лукіча "Люксембург, Люксембург". Трагікомедія, що наробила галасу, збирає кінозали та отримує шалений фідбек від глядача. В перші дні "виходу в люди" стрічка стала лідером кінопрокату. 

На спецвипуск українського фільму, який відбувся в "Українському домі" 14 квітня, потрапила і журналістка Новини.LIVE. Враження — у матеріалі. 

Читайте також:

Про що фільм

Про "Люксембург, Люксембург" я читала в соцмережах, про нього чула в розмовах людей у метро, а вирішила подивитися, коли почула від колеги: "Це фільм на 100% про нас, українців. І я вперше на українському кіно не дістала телефон відволіктися, так було цікаво".

В "Українському домі" у Києві 14 травня відбувся чи не останній спецвипуск фільму, після якого було обговорення разом з режисером Антоніо Лукічем та виконавцем однієї з головних ролей Рамілем Насіровим.

Фильм Люксембург, Люксембург
Андрій Халпахчі на перегляді кінострічки. Фото: Facebook Luxembourg, Luxembourg

Про що ж кіно? Історія про двох братів-близнюків, які живуть різним життям. Один з них — законослухняний поліцейський, інший — водій маршрутки, який приторговує травкою. В один момент вони дізнаються про давно зниклого батька, який перебуває у важкому стані в Люксембурзі. 

І хлопці поїхали…до батька, за батьком чи за новим життям — вам варто побачити. 

Проблематика фільму 

Перша стрічка режисера Лукіча "Мої думки тихі" була про маму та сина, порушуючи питання сепарації. Фільм "Люксембург, Люксембург" також про стосунки з батьками, зокрема синів з батьком. Як каже один із головних героїв у фільмі: "Батьки несуть відповідальність за дітей. А чи несуть діти відповідальність за батьків — я хз". 

Фильм Люксембург, Люксембург
Аміль Насіров, актор фільму "Люксембург, Люксембург". Фото: Facebook Luxembourg, Luxembourg

Під час фільму є десятки моментів, коли глядач заливається від сміху. І стільки ж, коли відчуває глибину стосунків батьки-діти. Як сказав сам режисер, йому було цікаво спостерігати реакцію залу на сцену, коли син матюкається на матір, а вона у відповідь дає йому ляпаса. І реакція у кожного різна. Бо у якійсь сім'ї це норма, а для декого — табу. 

Емоції від побаченого 

Під час перегляду цього фільму ви відчуєте, що стосується саме вас. Різні сцени підіймають так багато зв'язків між людьми: батько-син, мати-діти, брат-брат, чоловік-дружина, тесть-зять, друг-друг.

Я побачила в цьому фільмі розчарування, біль, метушню, переживання, байдужість. Важко було розгледіти справедливість, відвертість та любов. Але вони теж там були. А відчувала я сором. Під час перегляду згадувала слова колеги "Цей фільм на 100% про нас, українців" і мені було соромно. Бо в сценах, які показують людей не в кращому світлі, бачила себе. 

Це як маячок до змін. І це найкраще, що можна прочитати в рецензії — це кіно наштовхне вас на роздуми про життя. А ще — це колоритний суржик, який не ріже вуха, а ллється немов пісня. 

Обговорення фільму

В залі було кілька сотень людей, частина з яких прийшли на фільм вдруге, а то й втретє. У кожного з них була можливість поставити режисеру та актору питання, яких було небагато. Та все ж, що вдалося дізнатися: 

  • це не автобіографічний фільм, але Антоніо Лукіч створив його натхненним своєю історією з батьком; 
  • у фільмі роль батька братів-близнюків грає не актор, а справжній тато хлопців;
  • Раміль сподівався, що після популярності отримає рекламні пропозиції, але поки йому запропонували лише рекламувати ножі в Instagram; 
  • сцена з ванни була знята як імпровізація актора, а режисерський кадр у фільм не увійшов;
  • для англомовної аудиторії команді було складно перекласти деякі фрази з фільму, наприклад "Я хз". 
Фильм Люксембург, Люксембург
Режисер Антоніо Лукіч та головні герої фільму. Фото: Facebook Luxembourg, Luxembourg

P.S. Якби ви мене запитали, чи варто піти на "Люксембург, Люксембург", я б не відповіла "Я хз". Натхненна суржиком, гумором та глибиною своїх роздумів після перегляду, від мене ви почуєте — Летіть, доки Лукіч не зняв третій фільм, а він буде.